Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 911/378/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення від та на постанову відгосподарського суду Київської області 22.04.2014 Київського апеляційного господарського суду 02.07.2014 у справі господарського суду№ 911/378/14 Київської областіза позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 12 198,34 грн. суми вартості майна та 6 099,17 грн. штрафуза участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер" звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 18 297, 51 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2014 у справі № 911/378/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (Позивач), стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (Відповідач) на користь Позивача 12 198,34 грн. основного боргу, 6 099,17 грн. штрафу, 1 827,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.04.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 911/378/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 22, 610 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.04.2010 між Закритим акціонерним товариством "Оболонь" (власник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено трьохсторонню угоду на подальшу оренду майна № Б/644.(БЛ-0005480/2), відповідно до якої орендар з метою популяризації продукції Закритого акціонерного товариства "Оболонь" та його корпоративних підприємств, передає, а орендар приймає в оренду фірмове обладнання.

Згідно з пунктом 1.2. угоди перелік, кількість, вартість та місцезнаходження майна становить: два холодильники OPTIMA (ХШВ-600) "Оболонь" загальною вартістю 12 198,34 грн., що знаходяться за адресою: с. Шевченкове, вул. Леніна 12.

Пунктом 1.3. угоди зазначено, що майно завжди залишається у власності Закритого акціонерного товариства "Оболонь".

Підпунктами 3.3.2., 3.3.3. пункту 3.3. угоди передбачено, що орендодавець та власник мають право, вимагати негайного повернення майна в безспірному порядку в наступних випадках: в разі використання його не по призначенню, або у випадку охолодження, зберігання та реалізації за допомогою нього продукції інших виробників, окрім продукції Закритого акціонерного товариства "Оболонь" та його корпоративних підприємств; якщо орендар не укладає або не переукладає з орендарем договір купівлі-продажу продукції виробництва Закритого акціонерного товариства "Оболонь" та його корпоративних підприємств в обумовлених розмірах або коли договір купівлі-продажу продукції між орендарем та орендодавцем розірвано; якщо орендар порушує умови використання отриманого майна; у випадку неузгодженої між сторонами зміни орендарем місця розташування майна; у випадку нездійснення орендарем орендних платежів протягом двох місяців; у випадку втрати орендарем документації на майно, у випадку нездійснення ремонту майна або неповідомлення орендарем про необхідність здійснення ремонту майна; у випадку нездійснення продажу продукції Закритого акціонерного товариства "Оболонь" та його корпоративних підприємств в торгових точках орендаря. У разі порушення умов цієї угоди орендодавець або власник мають право розірвати дану угоду в односторонньому порядку попередивши письмово про це орендаря за 3 робочі дні до моменту розірвання угоди. При цьому майно та документація до нього повинні бути негайно повернуті орендодавцю або власнику орендарем.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 майно, а саме два холодильники OPTIMA (ХШВ-600) "Оболонь" загальною вартістю 12 198,34 грн., що підтверджується актом прийому-передачі майна № ПР-0003976 від 19.04.2010 року, який підписано сторонами.

Відповідно до наказу № 9 від 09.01.2012 ТОВ "Кушнер" призначено комісію для проведення перевірки наявності та цільового використання майна, а саме торгово-рекламного обладнання та товарно-матеріальних цінностей клієнтами, які отримали дане майно для подальшої популяризації продукції ЗАТ "Оболонь". За результатами перевірки складено акт контрольної перевірки від 20.04.2013 про те, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не повернуто обладнання.

Товариство з обмежено відповідальністю "Кушнер" направило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 лист-претензію про розірвання договору та повернення торгово-рекламного обладнання у безспірному порядку, у зв'язку з порушенням ФОП ОСОБА_4 підпунктів 3.3.2, 3.4.2 угоди, а саме припинення здійснення продажу продукції ЗАТ "Оболонь" та неузгодженій зміні місця розташування майна.

Позовні вимоги Позивача мотивовані неповернення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 майна, у зв'язку з розірванням трьохсторонньої угоди на подальшу оренду майна № Б/644.(БЛ-0005480/2).

Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер", стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вартість майна у розмірі 12 198,34 грн. та штрафу на суму 6 099,17 грн.

Судові рішення мотивовані нормами статі 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.4.12 угоди при псуванні, втраті, знищенні, крадіжці або не поверненні майна на вимогу орендодавця, при розірванні або закінченні договору купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю або власнику його вартість, яка зазначена у даній угоді.

Судами попередніх інстанцій присуджено до стягнення 12 198,34 грн. вартість орендованого майна.

Підпунктом 5.1. пункту 5 угоди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов даної угоди орендар сплачує орендодавцю або власнику понесені у зв'язку з цим збитки у розмірі 50% від встановленої вартості одиниці майна (що зазначено в п.1.2 даної угоди), по якій відбулося порушення.

Частиною 4 статті 213 Господарського кодексу України передбачено, що штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судами кваліфіковано, передбачену пунктом 5 угоди відповідальність у вигляді збитків у розмірі 50%, як штраф та присуджено до стягнення з Відповідача 6 099,17 грн.

Касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено причини не отримання Відповідачем повідомлення Позивача про повернення майна, не взято до уваги, що приміщення, де знаходиться орендоване майно арештовано. Крім того, судами неправомірно стягнуто штраф у розмірі 50% від вартості майна.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими Позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими Відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Предметом позову у даній справі є стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вартості орендованого майна у розмірі 12 198,34 грн., у зв'язку з його неповерненням орендарем.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підпунктом 3.3.2 угоди передбачено право орендодавця та власника вимагати негайного повернення майна в безспірному порядку у випадках, зокрема: неузгодженої між сторонами зміни орендарем місця розташування майна; нездійснення продажу продукції Закритого акціонерного товариства "Оболонь" та його корпоративних підприємств в торгових точках орендаря.

Також, підпункт 3.3.3 угоди містить право орендодавця та власника на розірвання цієї угоди, в односторонньому порядку, у разі порушення умов цієї угоди, попередивши письмово про це орендаря за 3 робочі дні до моменту розірвання угоди. При цьому майно та документація до нього повинні бути негайно повернуті орендодавцю або власнику орендарем.

Позивачем дотримано вимоги вказаного пункту та надіслано вимогу Відповідачу листом-претензією від 24.05.2013 на адресу: Київська область, Броварський район, с. Шевченково, вул. Мічуріна, 58. Така ж адреса вказана в угоді, у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, Відповідач дану адресу зазначає в апеляційній та касаційній скаргах.

Відповідач не надав доказів повідомлення контрагента за договором про зміну своєї адреси. Орендоване майно Відповідачем не повернуто.

Пунктом 1.2 угоди передбачена вартість майна, яка складає 12 198,34 грн., місцезнаходженням майна та здійсненням продажу продукції ЗАТ "Оболонь" є с. Шевченково, вул. Леніна, 12.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не доведено здійснення ним продажу продукції ЗАТ "Оболонь" за адресою: село Шевченково, вул. Леніна, 12, як то передбачено угодою.

Натомість, Відповідач зазначає, що на приміщення, за вказаною адресою, накладено арешт в рамках виконавчого провадження № 3328907. Актом прийому-передачі від 26.12.2012 арештоване майно передано на відповідне зберігання ОСОБА_6

Оскільки Відповідачем не повернуто орендоване майно, на вимогу Позивача, та враховуючи приписи підпунктів 3.3.3, 3.4.12 угоди, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вартості орендованого майна у розмірі 12 198,34 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Підпунктом 5.1. пункту 5 угоди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даної угоди орендар сплачує орендодавцю або власнику понесені у зв'язку з цим збитки у розмірі 50% від встановленої вартості одиниці майна (що зазначено в п.1.2 даної угоди), по якій відбулось порушення.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Водночас, статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 5 статті 225 даного Кодексу передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 50% від вартості одиниці обладнання.

Разом з тим, підпункт 5.2. пункту 5 договору встановлює розмір штрафу, що складає 1% від вартості майна.

Судами попередніх інстанцій надано оцінку збиткам, передбаченим підпунктом 5.1 пункту 5 договору та необґрунтовано зазначено, що вказані 50% встановленої вартості одиниці майна за порушення умов договору є штрафом.

Відтак, судами неправомірно присуджено до стягнення з Відповідача грошову суму 6 099,17 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У порушення вимог статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

Частина 2 статті 111-9 даного Кодексу надає право суду касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Київської області від 22.04.2014, постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 911/378/14 у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафу у розмірі 6 099,17 грн. та прийняття у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 22.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 911/378/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафу у розмірі 6 099,17 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафу у розмірі 6 099,17 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 22.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 911/378/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (02192, місто Київ, вулиця Миропільська, будинок 4, ідентифікаційний код 32559075) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 608,93 грн. за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Іванова Л.Б.

Кочерова Н.О.